Дотягнутися до Місяця

Місяць з Землі. (c) Luc Viatour

Не встигши толком освоїтися на низькій земній орбіті, людство стало пробувати досягнути інших планет. Першим таким світом став Місяць -- через свою близькість.

Не заглиблюючись в те, як Місяць цікавив вже давніх людей, зауважимо, що він -- зручний об'єкт для "міжпланетного навчання". Близький, невеликий, із слабкою гравітацією, без набридливої атмосфери.

Середня відстань від Землі складає 384 тисячі кілометрів (перигей - 356 400–370 400 км, апогей — 404 000–406 700 км). Це ніби і велике число, але в космічних масштабах -- як в себе вдома. До Марса -- мінімум 56 млн. км, до Сонця -- 150 млн. км. 

• Радіус -- 1737 км, 27% від земного,
• об'єм -- 2% земного, 
• маса -- 1.2% земної, 
• сила тяжіння -- 1.6 м/с², 16% земної,
• швидкість на орбіті -- 1 км/с,
• перша космічна швидкість -- 1.68 км/с, 21% земної,
• друга космічна швидкість -- 2.38 км/с, 21% земної.
• Летіти з другою космічною для Землі (а з суттєво меншою і не вилетиш, Земля не пустить)  -- 45 годин, зовсім недовго.
• Світло летить 1.36 секунди, тобто цілком реально керувати автоматичною станцією з безпосередньо Землі. 

Земля як незнайомий світ

Ще зовсім недавно Земля "ззовні" була для нас загадкою, не меншою ніж інші планети. Тому справедливим буде, перш ніж переходити до Місяця і далі, подивитися, як вона "проявлялася" перед очима людства.

Перше фото з космосу! 24 жовтня 1946. Камера на борту Фау-2, запущеної з White sands Missile Range. Фотографувалося кожних півтори секунди. Фото з найвищої точки - 105 км перевершувало попередній рекорд висоти в 5 раз. (c) U.S. Army

Висовуємо ніс за межі атмосфери -- земна орбіта

Все, більше так в деталі вдаватися не будемо. Особливої потреби ніби немає, літератури на просторах Інтернету багато. Від вікіпедії, до сайтів Хлиніна, Sven Grahn-а та Дона Мітчела. Але якщо є питання -- пишіть.

Надалі мова лише про успішні запуски, хіба що внизу повчальна табличка. Отож, поїхали:

Висовуємо ніс за межі атмосфери -- перший супутник.

Вперше на орбіті

Копія супутника,
U.S. National Air and Space Museum
(c) NSSDC, NASA

4 жовтня 1957 року розпочалася космічна ера. Розпочалася запуском першого штучного супутника Землі. В продовження "Висовуємо ніс за межі атмосфери - передмова" та з приводу 54-річчя його сходу з орбіти 4 січня 1958 року -- ця нотатка.

Цікавинка. В. Губарев:
  
В 1955 г. президент Академии наук СССР послал советским ученым следующее обращение: «Прокомментируйте, пожалуйста, использование искусственных спутников Земли. Как вы думаете, когда они будут выведены в космическое пространство?». Ответы были разными. Одни вносили различные предложения, а другие писали: «Фантастикой не увлекаюсь». «Предполагаю, что выход в космос произойдет не ранее 2000 г.». «Не представляю, какое практическое значение могут иметь искусственные спутники Земли».  (журнал «Новое время» № 40, 1977; «Правда» , 7 грудня 1977 р.)

Висовуємо ніс за межі атмосфери - передмова

Описуючи нещодавно, як відкривався нам вигляд чергового невідомого світу, Вести, задумався. Зараз все відносно гладко -- ракети надійні, камери хороші, зв'язок швидкий, технології відпрацьовано. Звичайно, конфузи трапляються, от, нещасний Фобос-Грунт скоро назад звалиться, але зазвичай політ успішний, зображення якісні, їх багато та вони доступні, обробляти їх має можливість мало не кожен другий (магічне слово Photoshop) і т.д. На загал -- халява. Однак так було не завжди ;-) Тому вирішив спробувати показати, як все починалося. Як вперше виповзли за межі атмосфери, вперше побачили поверхню іншого світу, вперше виміряли його магнітне поле (точніше його відсутність, як виявилося), тощо. Це лише нариси, есе, на повноту та точність не претендує, але явних дурниць стараюся не писати.

Почнемо з підготовки -- що було було ДО.

Отож, 1957-й рік.