Увага, це старий текст, написаний на початку 2015-го! З того часу
не мав можливості до нього повертатися, але викидати шкода, тому трішки
відредагував і викладаю.
Не маючи можливості охопити неосяжне, пишу (upd кінця 2016: на жаль, ймовірно -- писав) лише про нові місії, зокрема із марсіанських -- MSL Curiosity, MAVEN та MOM. Однак, над тим же Марсом працює багато інших (на загал -- потужніших, якщо говорити про орбітальні) станцій та, що важливіше, наукових колективів. Раніше всілякі цікавинки про них я поміщав під заголовком "Додаток до огляду Curiosity", але на додаток воно мало схоже :-) То завів окрему серію, "Марсіанські справи".
Користуючись наземними телескопами, група дослідників розрахувала ймовірну кількість води на Марсі в епоху Ноя, яка закінчилася 3.7 млрд років тому, коли Марс ще був вологим. За їх оцінками, об'єм води складав мінімум 20 мільйонів кубічних кілометрів --- достатній, щоб вкрити всю його поверхню шаром товщиною 140 м. Ймовірно, вона, в основному, містилася в океані, що займав помітну частину теперішньої північної півкулі (орієнтація Марсу в просторі помітно змінюється з часом!), де зараз низини. Його площа могла складати 19% поверхні планети, а глибина досягати 1.6 км.
Щоб зробити цю оцінку, науковці спостерігали співвідношенням частки звичайної (H2O) та напів-важкої води, де одне ядро водню замінено дейтерієм (HDO) і слідкували за його регіональними та часовими зміна. Використовувалися для цього найпотужніші наземні телескопи, Very Large Telescope, W. M. Keck Observatory та NASA Infrared Telescope Facility, а тривали спостереження шість земних або три марсіанських роки.
До чого тут напівважка вода? Вона, як не дивно, важча. ;-) Трішки, але все ж. Тому втрачається повільніше, ніж звичайна вода. Беручи за еталон співвідношення цих її варіантів на Землі (в рамках природного припущення єдиного походження води на планетах земної групи, до речі, одна із задач "Розетти" якраз є вияснення джерел цієї води), та знаючи різницю швидкості їх втрат (із розподілу Больцмана в зовнішньому полі, наприклад), можна знайти абсолютні втрати.
Розрахунки відштовхувалися від атмосферної води над полярними шапками -- найбільшими резервуарами води на Марсі, які, ймовірно, утворилися в епоху Ноя. Співвідношення H2O i HDO зараз в сім раз більше, ніж на Землі, тобто Марс мав втратити в 6.5 раз більше води, ніж на ньому зараз залишилося. Значить, мінімум 20 млн кубічних кілометрів.
[Зауважте "ймовірно", "природно" вище означають, що проводилися відповідні дослідження, хай і не абсолютно залізобетонні, а не те, що дані твердження просто взято зі стелі! Просто, через свою некомпетентність, не можу навести посилань.]
Детальніше див. відповідний прес-реліз: англійською, російською, та оригінальну роботу: "Strong water isotopic anomalies in the Martian atmosphere: probing current and ancient reservoirs", by G. VIllanueva et al., 5 March 2015, Science.
Не маючи можливості охопити неосяжне, пишу (upd кінця 2016: на жаль, ймовірно -- писав) лише про нові місії, зокрема із марсіанських -- MSL Curiosity, MAVEN та MOM. Однак, над тим же Марсом працює багато інших (на загал -- потужніших, якщо говорити про орбітальні) станцій та, що важливіше, наукових колективів. Раніше всілякі цікавинки про них я поміщав під заголовком "Додаток до огляду Curiosity", але на додаток воно мало схоже :-) То завів окрему серію, "Марсіанські справи".
Користуючись наземними телескопами, група дослідників розрахувала ймовірну кількість води на Марсі в епоху Ноя, яка закінчилася 3.7 млрд років тому, коли Марс ще був вологим. За їх оцінками, об'єм води складав мінімум 20 мільйонів кубічних кілометрів --- достатній, щоб вкрити всю його поверхню шаром товщиною 140 м. Ймовірно, вона, в основному, містилася в океані, що займав помітну частину теперішньої північної півкулі (орієнтація Марсу в просторі помітно змінюється з часом!), де зараз низини. Його площа могла складати 19% поверхні планети, а глибина досягати 1.6 км. |
| Так міг виглядати Марс 4 млрд років тому. (c) ESO/M. Kornmesser/N. Risinger |
Щоб зробити цю оцінку, науковці спостерігали співвідношенням частки звичайної (H2O) та напів-важкої води, де одне ядро водню замінено дейтерієм (HDO) і слідкували за його регіональними та часовими зміна. Використовувалися для цього найпотужніші наземні телескопи, Very Large Telescope, W. M. Keck Observatory та NASA Infrared Telescope Facility, а тривали спостереження шість земних або три марсіанських роки.
До чого тут напівважка вода? Вона, як не дивно, важча. ;-) Трішки, але все ж. Тому втрачається повільніше, ніж звичайна вода. Беручи за еталон співвідношення цих її варіантів на Землі (в рамках природного припущення єдиного походження води на планетах земної групи, до речі, одна із задач "Розетти" якраз є вияснення джерел цієї води), та знаючи різницю швидкості їх втрат (із розподілу Больцмана в зовнішньому полі, наприклад), можна знайти абсолютні втрати.
Розрахунки відштовхувалися від атмосферної води над полярними шапками -- найбільшими резервуарами води на Марсі, які, ймовірно, утворилися в епоху Ноя. Співвідношення H2O i HDO зараз в сім раз більше, ніж на Землі, тобто Марс мав втратити в 6.5 раз більше води, ніж на ньому зараз залишилося. Значить, мінімум 20 млн кубічних кілометрів.
[Зауважте "ймовірно", "природно" вище означають, що проводилися відповідні дослідження, хай і не абсолютно залізобетонні, а не те, що дані твердження просто взято зі стелі! Просто, через свою некомпетентність, не можу навести посилань.]
Детальніше див. відповідний прес-реліз: англійською, російською, та оригінальну роботу: "Strong water isotopic anomalies in the Martian atmosphere: probing current and ancient reservoirs", by G. VIllanueva et al., 5 March 2015, Science.
Іноді на Марсі виникають загадкові хмари. Дуже високі -- до 200 км, живучі -- одна із зафіксованих проіснувала 11 днів. Тобто, це не пилюка, піднята бурею, і не полярне сяйво. Можливі механізми поки вивчаються. Детальніше, із чисельними посиланнями, див. тут: "Необычные облака над Марсом".
 |
| Загадкова хмара над Марсом. (c) У. Яешке |
Вибрали місце для посадки чергової марсіанської станції, InSight, цього разу -- стаціонарної, яка досліджуватиме землетруси та теплові потоки на Марсі -- критично важливі для розуміння його геологічної будови та еволюції виміри. Стартове вікно: 8–27 березня 2016. Через проблеми із сейсмометром -- критичним для місії приладом, запуск перенесли на травень 2018. Колись і про нього напишу. :-)
А місце обрали наступне:
Подробиці див. тези конференції, де це було анонсовано: "FINAL FOUR LANDING SITES FOR THE INSIGHT GEOPHYSICAL LANDER".
 |
| Схема InSight на поверхні Марса. (c) NASA/JPL-Caltech |
 |
| Еліпс посадки InSight, 130x27 км, 4.46°N 136.04°E, в області Elysium Planitia, поруч із екватором (щоб було досить сонця для сонячних батарей). (c) NASA/JPL-Caltech |
Просто два марсіанських фото, одне наводжу, друге див. за посиланням: "Clouds and Chasmata".
 |
| Північна полярна шапка Марса, хмари (водяні). Діаметр шапки -- порядку 1000 км. Травень 2014, Mars Express.
|
Посилання
- "Mars: The Planet that Lost an Ocean’s Worth of Water", російський варіант "Марс: планета, с лица которой исчез целый океан" та оригінальна робота: "Strong water isotopic anomalies in the Martian atmosphere: probing current and ancient reservoirs", by G. VIllanueva et al., 5 March 2015, Science.
- "Необычные облака над Марсом" і посилання там.
Немає коментарів:
Дописати коментар