Новини з Вести, кінець 2011

Я достатньо байдужий до невеликих, безатмосферних, фактично мертвих тіл, таких як астероїди. (Хоча, звичайно, і вони не повністю мертві, але характерні часові масштаби -- сотні мільйонів років якось не надихають). Тому особливо ретельно за дослідженням Вести не слідкую. Однак, коротко розповісти, що ж ми довідалися про неї за півроку активних досліджень варто.

Почнемо із загальних фізичних параметрів. Для порівняння заглядатимемо в список того, що було відомо до "Dawn": http://indrekis2.blogspot.com/2011/06/blog-post.html.

• Супутників не виявлено. Тобто, навряд чи вона має супутники з діаметром, більшим за 10 метрів.
• Маса 2.591 × 10²⁰ кг, так як похибка не уточнюється, то вважатимемо -- з точністю до останнього знаку. Раніше найбільш точним припущенням було (2.67 ± 0.02)×10²⁰. Близько, в інтервал не потрапляє, але відрізняється менше ніж на 3%. Так що оцінкам астрономів іноді можна вірити :-) Не зважаючи на всі труднощі по вимірюванню далеких небесних тіл, результати надзвичайно точні.
• Середній розмір 524 км, проти оцінки 530 раніше. Різниця -- порядку процента!
• 3.440 г/см³ проти 3.42 г/см³. Півпроцентна різниця.
• Як для небесного тіла, яке мільярди років "старіє" під впливом космічного випромінювання, Веста на диво кольорова. Хоча оком, на жаль, цього помітити не вдалося б... Вся надія на синтетичні кольори :-) Велика різниця в кольорі між південними та екваторіальними областями. 
• Мала термальна інерція, як у пилюки (на відміну від каміння).

 (Взято із записок Емілі з EPSC-DPS, від 3 жовтня 2011, де було представлено попередні результати).

Під час конференції Geological Society of America (GSA), 12 жовтня, було повідомлено нову партію попередніх результатів. Найбільш вражаючий -- виявилося, що гігантський кратер, (див. хоча б http://indrekis2.blogspot.com/2011/06/blog-post.html, його видно навіть із Землі), насправді не один! Топографічна карта показує, що їх два, під кратером Rheasilvia (діаметр 475 км, при середньому діаметрі Вести 524 км), є ще один, старіший, діаметром 375 км.

 

Вигляд зі сторони південного полюсу Вести. Топографічна карта, колір відображає відносну висоту  (синій - низини, зелений - середній рівень, червоний - підвищення). Видно, що кратерів таки два! Проекція, ймовірно, полярна стереографічна. Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA

Ще один топографічний профіль. Клікабельно. Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA

І нарешті, що може найбільш наглядно, Емілі намалювала приблизне розташування цих кратерів на звичній фотографії Вести:

Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA / cartoon by Emily Lakdawalla

Крім кратерів, на астероїді видно й інші сліди тих гігантських зіткнень. Своєрідні борозни чи впадини, які науковці називають "troughs" (на відміну від "grooves", що на Льодяних супутниках типу Ганімеду та, іншої природи, на астероїдах типу Фобоса), йдуть майже паралельно екватору. Виглядають вони ось так:

Веста, колір майже такий, який бачило б людське око. Видно "Troughs" -- горизонтальні (паралельні екватору) заглиблення, борозни.  (Клікабельно). Авторство та подяка: NNASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA / color composite by Daniel Machácek

Вони ж, зблизька:

(Клікабельно! Найкраще роздивлятися в повній роздільній здатності.) Обидві фото -- через прозорий фільтр. Ліворуч -- trough, з роздільною здатністю 260 метрів на піксель (20 серпня 2011, висота 2740 км), праворуч -- 60 метрів на піксель (20 вересня 2011, висота 673 км). На детальнішому зображенні видно, що паралельно основній заглибині йде серія менших, непомітних на лівому фото. Також краще видно іррегулярність переходу від заглибин до навколишньої поверхні. Зауваження: яскраво-білий, швидше за все, насправді просто трішки світліший сірий. Так відображається через традицію НАСА -- сирі зображення давати зразу, щоб любителі могли отримати свою дозу задоволення, однак для того, щоб наукова група могла першою із ними попрацювати, контраст дещо розтягується, спотворюється. Тому для наукового аналізу вони не придатні. Слід чекати релізу на PDS, через півроку або рік після отримання даних. Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA

Наведені вище фото показують утвори поблизу екватора. Вони перетинають більше 240 градусів довготи. Схили круті, майже обриви, дно плоске. Окремі утвори можуть мати довжину до 380 км та ширину до 15 км.

Однак, крім них, є ще аналогічні об'єкти в Північній півкулі!

Північна сторона Вести. Фото 23 липня 2011, з віддалі 5200 км. Видно troughs Північної півкулі. (Клікабельно) Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA

Вони теж довгі, до 390 км, але багато ширші -- порядку 40 км. Виглядають явно старішими, із змазаною топографією, зокрема далеко не такими крутими стінами.

Структурний аналіз показав, що екваторіальні trough-борозни концентричні до більш молодого гігантського кратера, а північні, старіші -- концентричні до старішого. Тому, ймовірно, вони пов'язані. Чи справді це так, і якщо пов'язані -- то яким чином, покажуть майбутні дослідження. (Ось так завжди в науці -- на найцікавішому місці...)

Чергова партія даних та висновків попереднього аналізу з'явилася в листопаді 2011, після конференції  American Geophysical Union.

Гравітаційні виміри показують -- Веста диференційована гравітаційно, що узгоджується з результатами аналізу метеоритів, які з неї походять. Однак, вулканів (поки?) не виявлено.

На поверхні -- багато зсувів. Не дивно, адже зрозуміло, що товстий шар реголіту та відносно висока, як для астероїда, гравітація, сприятимуть існуванню зсувів.

Зазвичай, кратери мають або різкий рельєф, із крутими стінами, (такі кратери вважаються "молодими"), або їх рельєф згладжений, дно засипане пилюкою та уламками, кільцевий вал "розмитий", (ці кратери вважаються "старими"). Справді, якщо брати одну ділянку поверхні, із більш-менш спільною геологічною історією, новіші кратери будуть більш різкими. Однак, як виявилося, на Весті багато кратерів, одна частина яких різка, а інша згладжена! Ось наприклад таких:

Великий кратер ліворуч внизу має чіткий лівий вал та дуже змазаний правий. Фото 30 вересня 2011, віддаль 702 км, роздільна здатність 63 метрів на піксель (Клікабельно). Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA

Пояснення цього явища доволі кумедне. Дуже неоднорідний рельєф астероїда, з крутими схилами, на яких і розташовані подібні аномальні кратери. Один із валів просто зсувається, іноді навіть повністю засипаючи кратер! І не дивно:

3D-модель південного приполярного регіону Вести. Для наочності, зображення в 1.5 раз розтягнуто по вертикалі, а ефект кривини планетки прибрано. Без цього віддалені елементи рельєфу ховалися б під горизонтом. Роздільна здатність -- 300 пікселів на метр. Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA / PSI

Ще один важливий результат -- модель удару, за авторством Martin Jutzi та Eric Asphaug, про яку я вже згадував раніше (http://indrekis2.blogspot.com/2011/06/blog-post_24.html):

Модель удару тіла розміром 50 км об астероїд із розміром Вести. Опубліковано 2011 в журналі Geophysical Research Letters, автори Martin Jutzi та Eric Asphaug. Авторство та подяка: Martin Jutzi and Emily Lakdawalla

не дуже точно відтворює реальний топографію Вести. Можливо справа в тому, що кратерів все ж два, а модель будувалася в припущенні одного зіткнення. Можливо, неправильно оцінено внутрішню жорсткість Вести. Можливо, процес моделювання зупинено зарано -- промодельовано всього лиш годину розвитку кратера. Гіпотези будуть перевірятися, але навряд чи швидко, так як моделювання потребує надзвичайно багато ресурсів - сотні процесорів протягом часу, порівняного з роком, всього лиш для моделювання двох годин процесу.

Ось поки що і все. Дослідження тільки починається! :-) І, боюся, традиційно, загадок стане більше, ніж відповідей.

Щодо самого "Світанку", то роботу на HAMO завершено , 2 листопада почався спуск на LAMO, який триватиме близько 5 тижнів. Запланована середня висота на низькій орбіті (LAMO) -- близько 210 км.

Апарат в порядку, за винятком дрібних збоїв у GRaND (gamma ray and neutron detector). Було зафіксовано ріст шуму в одном з гамма-детекторів, деталі див. тут,  однак проблему вдалося вирішити.

Ось одна з останніх опублікованих на даний момент (14 грудня 2011) фотографій:

Фото зроблено вранці 28 листопада 2011 року, з віддалі 230 км. Роздільної здатності не знаю, але мала б бути близько 22 метри на піксель. (Клікабельно). Авторство та подяка: NASA / JPL / UCLA / MPS / DLR / IDA

Примітка:

Для тих, хто володіє англійською, цікавою також може бути наступна стаття: Lovely pic of a recent crater on Vesta (Oct. 11, 2011),  де подано, для ілюстрації, напівлюбительська спроба аналізу геології околиць всього лиш одного кратера. При чому, зроблені ще до публікації перших результатів.