четвер, 10 січня 2013 р.

Казочка про гідру -- Guest post

На жаль, під Новий Рік вся моя техніка почала на мене ображатися. Добре, що хоч не вся одночасно, даючи можливість частково компенсувати. Однак поповнення затримуються. Навіть прощання з минулим роком застрягло. :-)

В той же час, один мій товариш, дівчинка, яка зараз готується до ЗНО, зокрема -- вивчаючи біологію, за мотивами безсонної ночі, написала невеличку казочку. Вирішив поділитися нею: 




Ліворуч -- автор, праворуч -- герой казочки ;-)


У прісній водоймі жила собі тваринка. І не проста, і не золота, із живої матерії зроблена. А звалась вона Гідра. Маленькою була – 1 см. Виглядала як мішечок. Жила собі і переживала, щоб ніхто не вбив її у холодній воді. Так переживала, так переживала, що мурашки бігали по її дифузній нервовій системі. Аж дибом ставали чутливі відростки нервових клітин. Потім трішки заспокоїлася -- зауважила, що якщо в неї відрізати одне щупальце, то воно відновлюється. Регенерація, як то кажуть місцеві амеби.

Гідра вполювала дафнію.

Сиділа собі гідра, прикріплена ніжкою до дна, сиділа і вичікувала жертву. Гідра взагалі хороша, але хижак. Є в нашої гідри капсули, а з кожної капсули стирчить жалка нитка. І не для того та нитка, щоб смикати гідру чи водити її як надувну кульку, а для того, щоб жертву свою знерухомлювати. О, якраз жертва пропливала, і тут таки це сталося -- знерухомило її. Гідра почала вечеряти. Охопила жертву щупальцями, підтягнула її до ротика і далі в травну порожнину, перетравила і висмоктала з неї всі поживні речовини. Запаслися в гідрі вітамінчики і поживні речовини, а ті що не захотіли залишатись, вийшли з гідри клітинами ектодерми й ендодерми. Ці клітини -- вони не просто так. Ними гідра ще й дихає.

"Постріл" жалкої клітини, кіндоцита. (c) wiki

Захотілося гідрі діток мати. Спершу подумала вона, що краще спробувати брунькуватися. Щоб змогла вирости на гідрі брунька, відокремитись і самостійно існувати. Але подумала вона, подумала, і вирішила, що буде по іншому. В клітинах ектодерми, як надувні кульки, утворились гонади – статеві органи. Такі собі непосидючи сперматозоїди і одна велика, кругла, яйцеклітина. Забігли сперматозоїди в яйцеклітину, запліднилась гідра, та й зрозуміла, що пора вже діток дожидатись. Відклала яйця на дно, а сама померла, подумавши, що досить їй сидіти на цьому світі. Але життя не закінчилося -- знову, як і мільйони років перед тим, яйце розвивається і виростає нова гідра. А всі тварини навколо дивляться і дивуються, який таки чудесний підводний світ.
Способи розмноження гідри. Підписи французькою, але очевидні. (c) wiki
UPD: Авторська ілюстрація:


Немає коментарів:

Дописати коментар