середу, 23 січня 2013 р.

Прощання з 2012-м

Дивився перед Новим роком я на свій RSS (через який читаю блоги), і вкотре зауважую традицію підводити підсумки року -- хто по життю, хто по блогу. :-) Вирішив і собі спробувати. На жаль, чисельні технічні проблеми відклали написання не тільки після НР, але й після Старого НР, але зовсім викинути все ж шкода. :-)


Спочатку коротко не про блог:

Робота

На жаль, зле. ККД низький, треба щось із тим робити. Особливо враховуючи позитивний зворотній зв'язок -- більше часу з меншим результатом, гірший настрій, зменшення ККД. Не вдалося поки завершити один важливий проект, завершити певні розрахунки та дописати по них статтю.

Ще й під кінець року апаратура робоча масово почала зраджувати... (Тому, як і будь-який звіт, завершив цей текст із запізненням -- не до кінця року, а помітно після.)

Однак, якщо протримаюся ще пару тижнів -- завершу кілька термінових задач, і можна вже буде жити :-)

Не зважаючи на це, кластер наш все ще працює, було проведено ряд робіт, семінар. Довелося успішно попрацювати у гарному польському місті Любліні. Завершено ряд розрахунків.

Щоб не продовжувати про сумне і нецікаве, перейду до наступного пункту:

Не робота


Почав купляти на e-bay та Amazon. На e-bay -- всілякі електронні дрібнички, типу ультразвукових дальномірів, USART-to-TTL, та їм подібних. Amazon -- книги. На жаль, враховуючи рівень доходів -- б/в, але всі, що приїхали -- в дуже хорошому стані.

Із придбаних там, відмічу дві:
  • Titan Unveiled: Saturn's Mysterious Moon Explored -- розповідь про дослідження супутника Сатурна, Титану. Хороша, доступна, цікава, проста, хоч і англійською. Для тих, хто зовсім не в темі, коротко описано Сатурн та його сімейство, розказано чому його цікаво досліджувати. Багато що подано не тільки у вигляді сухих фактів, а й у "обличчях" -- як працювали конкретні люди, як приходили до тих чи інших висновків, як помилялися і виправляли помилки.
  • Cell and Molecular Biology: Concepts and Experiments, 2007, від Gerald Karp -- одна із моїх найулюбленіших книг. (Читав попереднє видання, від 1996 року). Написано ніби спеціально для мене -- якщо в процесі читання виникає якесь питання, часто скоро буде або відповідь, або зізнання, що є таке питання, але відповіді на нього не знає ніхто. (До речі, яскравий приклад відмінності від радянських біологічних книг, прочитаних у дитинстві -- ті, навпаки, любили не відповідати і максимально заплутувати у неоднозначних місцях). Гарно ілюстрована, описує не тільки всілякі молекулярно-біологічні процеси, а й експерименти, якими їх досліджувалося, та приклади практичної цінності тих знань для людства. 
"An Introduction to the Solar System" від Neil McBride і Iain Gilmour тільки почав читати, але виглядає теж приємно.

До речі, подаруйте хтось мені таку: "The International Atlas of Mars Exploration: Volume 1, 1953 to 2003: The First Five Decades", від  Philip J. Stooke, а? На жаль, задорога вона для мене...

Нарешті став членом The Planetary Society.

До речі, якщо цікавлять міжпланетні дослідження, польоти до інших світів, марсоходи, тощо -- приєднуйтеся! "Планетарне Товариство" -- найбільша недержавна і не комерційна організація, що лобіює інтереси людей з такими інтересами. Дуже рекомендую також їх блог.

Вперше сходив у нічний похід, на Великий Верх та на Стій. Так як тушка абсолютно нетренована, цілу дорогу туди мріяв відключитися чи померти -- щоб не треба було більше нікуди йти. Обіцяв собі -- от дійду до такого-то орієнтира і впаду. В результаті, вмер години на дві вже аж на Великому Верху, прийшовши туди третім. Назад теж майже всіх обігнав, із фізіологічних причин -- відсутності кущиків та видимість в десяток кілометрів у кожну сторону, протягом більшої частини дороги. Результат -- всі вирішили, що просто ціну собі набиваю ниттям про втому.

А ще, цікаво так -- зустріти о першій чи другій ночі на Великому Верху іншу групку гуляк (хренадцять кілометрів до населених пунктів), поділитися з ними водою, потім подивитися на їх фаєр-шоу. Нормально так, Великий Верх, середина ночі :-), а вдома виявити, що це були львівські фаєри, декого із них я навіть знав.

Додивився Хауса і познайомився з абсолютно чудовим серіалом "Світлячок". Серіали ці, хоч і зовсім різні, як ковток гірського повітря в задимленому місті. Вони, звичайно, вразливі до критики, але, цитуючи старенький бойовик "Руйнівник" (контекст цитати: у світ, де м'ясо не їдять в принципі, потрапив нормальний, здоровий, чоловік з 20-го століття):
— Дарма ти їси гамбургер.
 — Чому?
 — Ми в каналізації! А цей гамбургер з щурятини.
 — Та ні.
 — А ти що, бачив тут корів?
 — Хм, значить, це найсмачніший гамбургер в моєму житті.
Інакше кажучи, чи не пофігу з чого, якщо це єдине м'ясо, яке можливо дістати? А так то Хаус, звичайно, гад, та й Давній Рим мені завжди більше подобався ніж варвари, що його оточували.
 
Я не кіноман - дивлюся зовсім мало, фахово не скажу, але росте стійке відчуття: в сучасних фільмах все більше якоїсь такої "рожевності", "сусальності"... Не вмію гарно описати, що конкретно мається на увазі. Непогано можна побачити, порівнявши декілька фільмів останніх років, з декількома, хоча б 90-х минулого століття. Спробую показати на прикладах. (Увага, пишу про тенденції, як вони мені бачаться, винятків, звичайно, безліч!) Якщо герой скептик -- увірує в чудеса, полтергейсти, заряджену воду, викрадення інопланетян і т. д. Якщо раціоналіст -- то його або відверто висміюють, або він швидко-швидко починає "думати серцем". Взагалі, раціональна мотивація поведінки абсолютно не в моді, ось чудити щось під дією комплексів, фобій, заскоків і т.д. і т.п. -- саме воно. Ні, я розумію, що альтернативно обдарованим слід показати, що вони все правильно роблять, але блін! Якщо атеїст -- увірує, щиро, глибоко, та ще й інших почне навертати. Якщо у героя/герої є якісь слабкості, він не буде долати їх в процесі розвитку сюжету, навпаки, завдяки їм досягне успіху. (Правильно -- рости, самовдосконалюватися, долати свої вади -- важко, тому див. вище про альтернативно обдарованих). Жінка, яка була донором яйцеклітин "відчуває внутрішню спорідненість" із дитиною, що народилася із її яйцеклітини, але  була виношена і вирощена іншою мамою, і якої вона років до 8-10 (не пам'ятаю точно) не бачила, при тому всі герої вважають що то нормальні, глибокі та щирі почуття, а не психічне відхилення. (Допускаю термінологічну неточність, але інакше буде дуууже довго). Взагалі, всі емоції якось шаблонізовані, зведені до простих "релізерів" -- оце мімімі, оце фу-фу-фу, із відіграванням по підручнику "Стандартні реакції, видання третє". Гострі кути, конфліктні питання, обходяться стороною і здалеку. Є, звичайно, невеликий процент просто чорнухи -- все описане вище, вивернуте назовні. Такий собі негатив (фотографії). І настільки ж сильно "відмінний" по суті з наповненням.

А тут раптом раціональні герої, наглядна агітація робити правильно, а не так як прийнято, (мова, в першу чергу, про Мела, а не про Хауса, якщо що ;), відносно реалістичні емоції та мотивація персонажів, і т.д. і т.п. Зачарувало, просто як гамбургер героя з цитати вище. :-) До речі, їх популярність свідчить, що втомився не один я -- явно є попит.

На завершення теми цитата про Хауса:

Почему же тогда сериал про незадачливого Хауса обожали по всему миру? Почему о нем пишут не только тонны отзывов и кинорецензий, но и философские трактаты?
Да потому, что этот необычный сериал с невиданной доселе честностью показывает сам процесс познания, без викторианского приукрашивания. Процесс познания чего бы то ни было – это и есть то, что нам демонстрировал 8 сезонов Хаус: бесконечная цепочка ошибочных суждений.

І крихітна сценка з фільму "Місія "Сереніті"", який продовжує серіал "Світлячок". Контекст такий: жінка, науковець або наближена до них, розповідає про те, до чого призвели їх пошуки ефективного засобу заспокоєння суспільства. Більшість людей в колонії, де проводилися експерименти "заспокоїлися" настільки, що спокійно померли від голоду та спраги, не маючи волі робити хоч щось, а частина стали безумно агресивними. В неї, фактично, істерика, але говорить менш-більш по суті, одночасно намагається розповісти правду і виправдати себе. В той час згадані безумні -- пожирачі, як їх потім назвали, рвуться в приміщення, де вона робить запис. Обіцяна міні-сценка: пожирачі прориваються, вона вихоплює зброю, направляє в їх сторону, потім розуміє безнадійність і робить спробу застрелитися, (не встигає, чути крики, поки її рвуть на шматки). Зверніть увагу -- людина робить те що вважає потрібним, намагається передати інформацію про те, що відбулося, а не пафосно прощається із дітьми/батькам/коханими/улюбленим щуриком, навіть в істериці вона робить раціональні рішення -- спробувати захиститися, усвідомивши безнадійність -- спробувати хоча б померти безболісно. Куди ж це годиться, а? ;-) На противагу згадується одна колись прочитана книга про ранню пілотовану космічну програму США. У вільному переказі, неохота першоджерело шукати: "Льотчики-випробувачі люди дивні, можна сказати психи. У нього відмовило все, він падає як камінь, але до самого кінця буде пробувати і рапортувати "Зробив таке-то, не допомогло, зробив таке-інше, не допомогло". Ну психи ж.". Звичайно, якби вони закатували істерики -- було б більш правильно.

 
Росте моя "колекція" мікроконтролерів. (Ще б якось її в грошовому еквіваленті змусити працювати... Є бажання допомогти? ;-) Проектуємо та виготовляємо практично все, від інтерактивних реклам та шкільних демонстраційних приладів до систем розумного дому та промислової автоматики. Навіть цілком пристойний смартфон можна зібрати під замовлення. Правда розміром він буде з цеглину, а коштуватиме помітно дорожче "фабричних", зате буде повністю унікальним :)

Завів собі:

STM32VLDISCOVERY, найпростішу демоплату для роботи із STM32 (архітектура контролера -- ARM Cortex M3, STM32F100RB, 128Кб флеш-пам'яті, 8Кб RAM, два світлодіоди і кнопка):

Її потужнішу сестричку, STM32F3DISCOVERY, із більш просунутим STM32: ARM Cortex-M4 (STM32F303VCT6), із FPU, DSP, підтримкою USB, 256Кб флеш, 48Кб RAM. Крім того плата обладнана 10-ма різнокольоровими світлодіодами, кнопкою, окремим USB-виходом (окрім того, що використовується для програмування і відладки), ТА: 3-осьовим гіроскопом L3GD20 і гібридним 3-осьовим акселерометром разом з 3-осьовим цифровим компасом (магнітометром) LSM303DLHC! При чому, ціна виробника - менше 11$. (Мені обійшлася в 19$, разом із націнками дистриб'юторів та доставкою).

MSP430 LaunchPad від Texas Instruments, із двома контролерами сімейства MSP430, MSP430G2553 (встановлений по замовчуванню, 16Кб флеш, 512б RAM) та MSP430G2452 (лежить в коробці окремо, 8Кб флеш, 256б RAM ). (До речі, кому цікаво -- див. уроки від спів-товариства EasyElectronics). Сама плата має ще хіба два світлодіоди та кнопку. Однак її сильна сторона -- гарна комплектація ("запасний" контролер, сумісність із всім сімейством MSP430 (виключно DIP-корпуси, звичайно), зовнішній кварц, USB-шнурок, наклейки всілякі), низька ціна -- 4.30$, (останнього разу, розраховуючись кредиткою, вийшло 36 грн., 02 коп.), яка включає доставку FedEx! Кур'єром до дверей дому. 

Stellaris LaunchPad від тих же шустрих техасців, із контролером LM4F120H5QR, який являє собою ARM Cortex M4F, підтримує FPU, USB, включає DSP, 256 Кб флеш-пам'яті та 32Кб оперативної, працює на частоті 80МГц, найвищій для наведених пристроїв. На платі також користувацький USB-вихід, трьохколірний світлодіод так дві кнопки. За передзамовленням обійшовся мені в 5$, зараз -- 13$, разом із доставкою FedEx-ом.
Це не рахуючи Arduino Mega2560 (яку в мене ще й забрали) та  всілякого "розвісного" дріб'язку -- ATMega32/ATTiny45/ATTiny16/etc. 

Далі робимо флешмоби. Їх не було особливо багато, але трохи розважалися:




Якось особливо багато пам'ятних людей (хай і похилого віку) померло... Борис Стругацький, Гаррі Гаррісон, Ніл Армстронг, Рей Бредбері, Патрік Мур, Сергій Капіца. Всі -- легенда, ще зовсім недавно -- жива легенда...



Блог

Історія космонавтики

Розпочав давно омріяну серію про те, як людство вчилося посилати своїх автоматичних емісарів, вчилося досліджувати інші світи. (Щось на пафос пробило, і мені зовсім-зовсім не соромно ;-)

Подальші плани в цій серії:
  • Explorer-1 -- перша успішна американська посадка на Місяць, через 4 місяці після Луна-9, але значно досконалішим пристроєм.
  • Lunar Orbiter-1 -- перший американський штучний супутник Місяця. Знову ж таки, значно досконаліший від Луна-10.
  • Луна-11 -- черговий супутник Місяця від СРСР, як і Lunar Orbiter-1, призначений для фотографування поверхні, яке, правда, не вдалося через поломку. Повернув наукові дані від решти приладів, схожих до тих, що були на Луна-10. Луна-12 -- станція того ж типу, яка успішно провела фотографування.
  • Lunar Orbiter-2, 3, 4, 5. З одного боку, між цими запусками були інші місії, з іншого -- не знаю, чи є сенс розбивати на окремі пости опис однотипних станцій (хоча і з відмінностями). Буде видно.
  • Луна-13 -- друга радянська м'яка посадка на Місяць.  
  • Surveyor-3, 5, 6, 7. Аналогічно до Lunar Orbiter-2+, не знаю, буде серія постів, чи один про всі зразу.
А далі буде видно, не охота задалеко розписувати.

Сучасна космонавтика

Минулого року писав про одну активну місію -- марсохід Curiosity. Активних десятки (див. наприклад "What's Up in the Solar System in October 2012"), але писати щось поточне, без передісторії, особливого сенсу немає, а описати їх в "історії космонавтики" коли ще руки дійдуть... Ще одна станція, Dawn, яку веду від самого початку, покинула в 2012-му Весту і направилася до Церери, але я все ж не є фанатом безатмосферних каменюк, а особливо цікавих прес-релізів не було, то й не писав нічого. Зате про марсохід писав багато:
  • "Марс - MSL Curiosity" -- опис марсоходу, зроблений ще до посадки.
  • "MSL Curiosity -- перші фото!" -- пост зразу після посадки. Напружений, блін, момент був -- тиждень після не міг повірити, що все вже, можна більше не хвилюватися.
  • "Марсіанські хроніки -- Curiosity, перший квартал" -- з часом в кінці літа та восени було зовсім зле, до марсохода не доходили руки, тому довелося все коротко (але з багатьма мегабайтами фото) засунути в один пост.
  • "Curiosity, місяць четвертий" -- четвертий з хвостиком місяць роботи марсохода, перші наукові результати, в тому числі від SAM -- приладу, призначеного, поміж іншим, для пошуку органіки.
Планую і далі продовжувати слідкувати за його прогресом. Кому,  через мою неоперативність, не терпиться -- див. групу ВКонтакті: "Curiosity - марсоход. Сол XXX".

Цього, вже 2013 року, планується ряд міжпланетних запусків:
  • Китайська місячна експедиція Chang'E-3 (вимовляється якось так: Чаньє-3, якщо помиляюся -- пишіть!) -- спускний апарат та невеликий місяцехід.   
  • Американська станція LADEE -- Lunar Atmosphere and Dust Environment Explorer, для дослідження пилу в околицях Місяця та його надзвичайно розрідженої атмосфери (одна десяти-трильйонна від земної). 
  • Американський MAVEN для дослідження верхніх шарів марсіанської атмосфери та її взаємодії із сонячним вітром.  Крім того, він служитиме ретранслятором для чисельних марсоходів, як теперішніх, так і майбутніх -- флот активних штучних супутників Марса, хоч і великий, все ж старіє, а успішна передача наукової інформації сильно залежить від них, тому що швидкість зв'язку Земля-поверхня Марса на порядки нижча -- ні кількаметрову антену не причепиш до марсохода, ні не наведеш на Землю толком більшу частину часу. 
  • Індійський штучний супутник Марса! Так як Індія тільки починає свої міжпланетні запуски, в основному він -- інженерний тест технологій. Тим не менше, буде обладнаний доволі ґрунтовним набором наукової апаратури. Сподіваюся, у них все вийде :-) Не виключено, правда, що до цього вікна запуску (яке буває приблизно раз в два роки, і в 2013 припадає десь на вересень-жовтень, в залежності від маси апарату і ракети) вони не встигнуть завершити, і запуск відбудеться вже в 2015.
Марсіанські експедиції досягнуть свою точку призначення лише наступного року, тоді про них і поговоримо, а про місячні, як буде можливість, писатиму після запуску і під час їх роботи.

Детальніше про поточну активність за межами низької орбіти Землі див. тут: "Looking ahead to spacecraft activities in 2013". Безпосередньо зараз біля Меркурія працює один апарат, MESSENGER;  біля Венери один, Venus Express і ще один, "японець", Akatsuki, намагається до неї потрапити (з першої спроби на орбіту вийти не вдалося, через поломку головного двигуна); Місяць досліджують три, Lunar Reconnaissance Orbiter і пара апаратів ARTEMIS; на Марсі людно, точніше "роботно": Mars Odyssey,  Mars Express, Mars Reconnaissance Orbiter, MER
Opportunity, MSL Curiosity, аж п'ять, два з яких на поверхні; полюють за астероїдами Dawn (прямує до Церери) та за кометами -- Rosetta; Juno прямує до Юпітера; Cassini старанно досліджує Сатурн; New Horizons летить до Плутона (і летіти йому ще довго...); надзвичайна парочка, Voyager 1 і Voyager 2, все ще працюють, передаючи безцінні дані із границь сонячної системи -- місця, де вплив Сонячного вітру, магнітного поля і т.д. поступається галактичним. Крім того, 4 апарати відпрацювали основну програму, але можуть бути залучені до інших досліджень в майбутньому: Chang'E 2, китайська місячна станція, яка потім покинула його орбіту, і з того часу навіть встигла сфотографувати астероїд Таутатіс; Deep Impact, яка спочатку бомбардувала комету, (колись розкажУ), потім, під час перельоту, шукала планети в біля інших зірок, намагалася сфотографувати комету Ботіна, однак остання розвалилася раніше, сфотографувала (надзвичайно буйну, як виявилося!) комету Хартлі, зараз прямує до астероїда 2002GT, якого досягне в 2020 (чи буде проводитися дослідження -- залежить як від бюджету НАСА -- все ж робота із АМС це є мільйони доларів у рік, так і від стану станції); американський дослідник взаємодії Сонця і Землі, комет, і т.д., ICE, запущений в 1978, про якого недавно згадали (сама по собі цікава історія!), і повертають назад до Землі (в 2014), щоб направити далі, можливо до якоїсь комети, десь так у 2018; і нарешті крихітний японський сонячний парус, IKAROS, який ще цілком може бути живим. Всього 22, з яких 13 активно працюють, 5 прямують до точки призначення, а ще 4 вже добре відпрацювали, але можливо ще покажуть себе. 

Якщо історія когось із них цікавить "от прямо зараз", пишіть.

Ще одна тематика, про яку обов'язково планую написати -- проекти "Citizen  Science", у яких звичайні користувачі комп'ютерів із доступом в Інтернет можуть допомагати проводити дослідження. Сюди включаються проекти двох типів. Для участі в перших достатньо встановити програмне забезпечення, і вони самі качатимуть задачі та проводити розрахунки, поки машина не зайнята. Другий тип використовє поки що недосяжні для алгоритмів таланти людини розпізнавати образи і закономірності. Користувачу потрібно спершу навчитися, а потім власноручно виконувати завдання, наприклад класифікувати галактики.

Поміж перших можна згадати:
  • SETI@home -- аналіз радіосигналів із космосу на тему їх штучного походження,
  • Folding@home -- дослідження згортання білків, їх взаємодії із ліками та пов'язаних захворювань.
  • Einstein@home -- пошук гравітаційних хвиль, пошук та дослідження пульсарів.
Більший список тут.
Другі включають:
  • Galaxy Zoo -- класифікація галактик, згідно критеріїв, що освоюються під час навчання. Проект цікавий хоча б тим, що значну частину об'єктів, які показує, до того ніхто не бачив взагалі. А це не те що цілі світи, а десятки і мільярди зірок разом.
  • Згаданий "Зоопарк галактик" -- перший в цілому сімействі, Zooniverse, де також є: підрахунок кратерів на Місяці (що важливо для дослідження його геології та історії, яка у свою чергу, важлива для розуміння історії Сонячної системи); пошук планет біля інших зірок; ще один проект пошуку позаземних цивілізацій; аналіз зображень із океанського дна; аналіз звуків, що створюють кажани чи кити; та багато-багато інших, на будь-який смак. 
Для всіх них потрібно лише трішки вільного часу, комп'ютер та Інтернет. При тому, це  корисне і цікаве заняття. Корисне, тому що ні одна наукова установа (ну, крім, може, деяких китайських) не може залучити такої кількості працівників, щоб провести аналогічний аналіз своїми силами. А чому цікаво? Ну, якщо навіть вперше побачити цілу Галактику когось не збуджує, то як щодо того, щоб вперше зауважити нову поза-Сонячну планету, вперше побачити новий вид живих істот чи (хоч це і малоймовірно...) виділити сигнал від позаземної цивілізації?

Інформаційні технології


Написано декілька постів про "embedded-технології":
Крім того, стосовно "великих" комп'ютерів:
Щодо планів:
  • Написані пости про роботу з EEPROM по I2C, насправді, лише початок -- огляд шини, огляд програмного інтерфейсу мікросхем серії 24C та проста софтварна реалізація для ілюстрації принципів роботи. В найближчих планах є опис роботи з ними з використанням апаратної підтримки I2C, на прикладах старших контролерів AVR (вони ще її називають TWI), STM32, MSP430, Stellaris, та, можливо, засобами USI молодших контролерів AVR (зокрема, сімейства ATTiny).
  • Готується аналогічна серія по роботі із ультразвуковим дальноміром (HC-SR04). Сам по собі він може і не настільки цікавий, (як і пам'ять серії 24C ;-), але дозволяє гарно проілюструвати використання базових елементів роботи з мікроконтролерами -- GPIO, таймерів, переривань, компараторів/АЦП, тощо. Планується це зробити для різних архітектур, як безпосередньо маніпулюючи регістрами, так і використовуючи стандартні бібліотеки від виробників.
  • Планую описати оновлення в CoIDE, але певне почекаю, може вони підтримку Stellaris-ів додадуть...
  • Взагалі, по Стелларісах матеріалу мало -- доведеться самому писати. :-)
  • Давно планую написати про GSL -- GNU Scientific Library. Пора б вже...
  • Ніяк не доходять руки продовжити тематику Lua.
  • Аналогічно, зависла в підозрілому стані розповідь про дуже корисну парочку бібліотек RichBool/ModAssert. За їх допомогою можна зручно організовувати діагностику роботи програм, перевірку її інваріантів, і т.д. -- все те, для чого використовується assert, але значно зручніше.
  • До "матрично-векторних" Eigen та blitz теж точно повернуся.
  • Є спокуса написати про зручні, але, на жаль, маловідомі у нас, формати збереження наукових даних, такі як HDF та NetCDF.
  • Аналогічно, є що написати і про окремі бібліотеки boost.
  • На жаль, нотатка про засоби діагностики Lustre так і не була дописана (по гарячих слідах), а зараз її написання забере багато ресурсів, тому відкладається на невизначений термін.
Як є якісь вподобання (бажано -- в рамках тематики, наведеної вище), пишіть. :-)

Теоретична фізика

Як не дивно, все ж основним моїм заняттям є теоретична фізика. 
Писав трішки і для неї -- пробував розповісти, на простих прикладах, чим же все-таки ми займаємося і навіщо це потрібно. Правда, підійшов до справи як теоретик, почав із перших принципів -- суті підходу, а не пафосних результатів. :-) Хоча приклади, по суті фізичних явищ та математики, було вибрано максимально прості, щоб вистачило найбазовіших шкільних знань фізики та математики, здається, не подолав ніхто із цільової аудиторії... Ну, немає ради. 
  • "Чим займаються теоретики - побудова теорій" -- на прикладі вільного падіння, введення термінів, трішки філософії науки, розповідь про фундаментальні та часткові теорії, побудову моделей.
  • "Чим займаються теоретики - застосування теорії" -- сама по собі теорія не дає прогнозів, щоб отримати якісь передбачення щодо реальності, слід її застосувати до певних, більш чи менш конкретних систем.
  • "Чим займаються теоретики - розширення теорії" -- всезагальні, фундаментальні, теорії практично незастосовні, а часткові мають значно жорсткіші області застосування. Іноді хочеться спробувати розширити часткову теорію так, щоб вона, не ставши помітно складнішою, описувала б більший клас явищ.
  • "Моделі теплоємності твердих тіл - вступ" -- перша стаття в серії розповіді про теоретичні дослідження систем багатьох частинок (власне дослідження таких системи і є моєю роботою). Введення термінів, розповідь що таке теплоємність, її розрахунок на прикладі ідеального газу. 
Планується продовження серії про теплоємність. План якийсь такий:
  • Закон Дюлонга-Пті, як найпростіша класична (в сенсі -- не квантова) модель,
  • Модель теплоємності Ейнштейна, яка враховує важливий аспект твердого тіла -- що воно, все ж, тверде тіло. Тобто, складається з атомів, позиція яких фіксована -- в основному вони не літають вільно, як у газі, а лише коливаються відносно положення рівноваги (і лише іноді -- перестрибують, але це окрема тема).
  • Модель Дебая, яка намагається врахувати той факт, повністю викинутий із моделі Ейнштейна, що в реальних атоми коливаються не незалежно -- існують всілякі колективні ефекти.
  • Трішки про ґраткову динаміку -- як воно, все ж, рахується із перших принципів. Тобто, із пригоршні атомів, яких, хай вже, (щоб не моделювати ще й утворення тв. тіла), насильно зігнали у тверде тіло та відповідних рівнянь, що їх описують.
  • Як відгалуження -- ґраткові моделі типу моделі Ізинга, моделі Хабарда та рідної моделі Фалікова-Кімбала, які дуже багато що абстрагують, але, тим не менше, якісно, а то і кількісно, описують багато цікавих явищ, досліджувати які "в лоб" складно або й неможливо. 


Як бачимо, плани -- наполеонівські. Через рік подивимося :-)
 
Опубліковано о
Мітки: , , , , ,

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)