 |
| Хмари. (c) JPL/NASA |
Почнемо із записів Ken Herkenhoff, людини із групи зображень, про соли 373-382 (23 серпня -- 4 вересня 2013): "Curiosity update: AutoNav toward Mount Sharp, sols 373-383". 372-го сола випробувано систему автоматичної навігації -- вперше марсохід рухався автономно, по території, яку не було видно на момент проектування програми на сол. Взагалі, його основна задача зараз -- їхати. Щоб чимшвидше добратися до тієї області, для дослідження якої його на Марс послали.
 |
| Сол 376, фото після поїздки. NavCam. (с) NASA / JPL |
Емілі, традиційно, представила чудові фото Фобоса та Деймоса, зроблені Curiosity: "More fancy Phobos and Deimos photography by Curiosity":
 |
| Фобос входить в тінь Марса -- місячне, чи "Фобосне" затемнення. Сол 393, він же - 14 вересня 2013. Навіть в тіні залишається видимим, тому що підсвічений самим Марсом (c) NASA / JPL / MSSS / Emily Lakdawalla |
Не зважаючи на поспіх, марсохід таки зупинився в точці, названій Waypoint 1, щоб провести деякі дослідження: "Dawn on Mars: Waypoint 1 Mysteries". Якраз на підході до неї запрацювала автонавігація (AutoNav), тому 5-го серпня (сол 385) було подолано рекордну віддаль, 141.5 метрів. На наступному фото, зробленому 388 сола, показано переміщення марсохода з 388-390 по 402, коли він вирушив далі:
 |
| Фото сола 388, місце, Waypoint 1, де марсохід працював наступних два тижні. (c) NASA / JPL / MSSS / Midnight Mars Browser |
Вартує уваги детальна і гарно ілюстрована стаття від "Зеленого Кота" --- Виталия Егорова (знову нагадую про його групу: Curiosity-live), про те, чому результати роботи Curiosity ніяким боком не можуть бути фальсифікацією, знятою десь в Неваді. Зауважте -- написано російською, не англійською!
Розглядається реальний розмір об'єктів, які видаються "земними", наприклад "серпантин", шириною в сотні метрів:
 |
| "Серпантин" бачите? ;-) А це -- всього лиш яр, промитий водяним потоком, або річкою. Фото з космосу -- див. за посиланням. (c) JPL/NASA/? |
Порівняння об'єктів, які видно з поверхні, із орбітальними фото, дає той же результат, при чому, в різних масштабах. (Деталі -- див. на фото за посиланням!) Розбирається й зовсім смішні запитання конспірОлухів -- як це Curiosity може зняти сам себе?! Ага, зовсім ніяк, маючи камеру на маніпуляторі із двома суглобами... Фото слідів ковшика марсохода, ой, тобто сліди марсіан, і т.д. і т.п.
Цікавими є також розглянуті астрономічні докази -- розташування сонячних плям під час спостережень за Сонцем (вони будуть в іншому місці -- Кут Земля-Сонце-Марс постійно змінюється). Фобос і Деймос в небі. Нарешті --- на марсоході купа приладів інших країн. За списком -- див. ту ж статтю. Ото вони всі собі змовилися, або просто круглі ідіоти. ;-)
Також перше фото із Curiosity, на якому видно хмари:
 |
| Хмари. Найймовірніше із дрібних кристаликів водяного льоду. (c) NASA/JPL/(?) |
Якщо уважно дивитися на "сирі" фото, які регулярно викладаються командою марсохода, можна побачити, що в колесах з'явилися наскрізні пошкодження -- нові дірки. Місцями -- великі:
 |
| Дірка в колесі марсохода. Сол 411, він же -- 2 жовтня 2013. (с) NASA / JPL / MSSS |
Ось тут: "Yes, there seems to be a hole in Curiosity's left front wheel, and no, that's not a problem" Емілі пояснює, чому це повністю безпечно.
- Кожне колесо має свій двигун,достатньо потужній, щоб рухати марсохід, навіть якщо колеса будуть квадратними.
- Зокрема, він без проблем рухатиметься, якщо колесо стане овальним, або від нього залишаться хіба спиці.
- Круглі колеса важливі лише щоб вільно котитися. Марсоход аж ніяк не повинен котитися, його рух завжди вибирається так, щоб бути контрольованим, а максимальна швидкість -- всього 1-2 м/с.
- Зробити колеса надійнішими можна було, але так як потреби в цьому не було (див. попередні пункти), міцніші колеса були б важчими, а вага -- суперкритичний параметр. То навіщо тягнути із собою надміру надійні колеса, коли і таких стане на багато-багато років роботи?
Попередні наукові результати
За цей час вийшло декілька публікацій, які стосуються аналізу даних, переданих марсоходом. На жаль, не дуже "романтичі".
1. В Science вийшла стаття "Low Upper Limit to Methane Abundance on Mars" із аналізом шести вимірів кількості атмосферного метану, проведених Curiosity за допомогою Tunable Laser Spectrometer (TLS). Метан важливий, так як він міцно асоціюється або з живими організмами, або із тими чи іншими формами вулканічної активності. І одне і друге було б цікавим! Крім того, метан, здається, спостерігають із обріти та з Землі. Правда, лише "місцями" -- в окремих регіонах, але оцінки концентрації складали десятки частин на мільярд.
Марсохід метану не виявив, що дає верхню оцінку його кількості 0.18 ±0.67 часток на мільярд (іншими словами, з достовірністю 95% його було менше 1.3 частки на мільярд).
Результат, звичайно, не закриває "метанову" тему, і, тим більше -- тему живих мікробів, але, все ж, накладає серйозне обмеження. Найбільша все-Марсіанська продукція метану, така, щоб Curiosity її не зафіксував, складає 10-20 тон в рік -- метак існує в атмосфері Марса сторіччями, не виводиться миттєво. Для порівняння, земна продукція -- в 50 мільйонів раз більша.
Див. також "Надеждам на марсиан нанесен удар: Curiosity не нашел метан" і "NASA Curiosity Rover Detects No Methane On Mars"
2. Частка води в мінералах, у області, де зараз працює марсохід, складає близько 2%. Водна, звичайно, зв'язана -- гідратована, або щось схоже.
Крім того, опубліковані інші попередні результати по геології Марса. Огляд див. тут: "Science Gains From Diverse Landing Area of Curiosity".
Зараз проходить велика "міжпланетна" конференція, "The 45th annual meeting of the Division for Planetary Sciences of the American Astronomical Society", тому, думаю, найближчі тижні напишу ще щось.
Емілі написала (знову ж, традиційно) дуже гарний огляд пари статей: "Updated global map of Martian valley networks and implications for climate and hydrologic processes," by Brian Hynek, Michael Beach, and Monica Hoke; і "Roaming zones of precipitation on ancient Mars as recorded in valley networks," by Hynek and Hoke. Прочитати його можна тут: "Mars' valley networks tell us of a dry, then wet, then dry Mars".
Статті присвячені дослідженню "мереж долин" --- Valley networks, розгалужених каналів, що нагадують річкові системи Землі.
Такі формації виникли явно під впливом води, що текла. Але поверх них -- дуже багато кратерів. Вони древні. Питання -- наскільки древні?
Зробимо важливий відступ. Із фото Вікінгів було схоже, що ці русла -- наслідок просочування підземних вод. Більше детальні фото з Mars Odyssey (камера THEMIS) вказують, швидше, на стікання дощових вод. При тому, подальше збільшення роздільної здатності цей результат не змінює.
Так ось, акуратно підраховуючи кратери поверх найбільш розлогих таких мереж, автори прийшли до висновку, що мережі виникли за дуже короткий інтервал часу, між 3.8 і 3.6 млрд років тому. На підставі цього робиться висновок, що в цей час існували, чи то неперервно, чи то --- періодами, відносно м'які умови, які дозволяли випадати дощам.
Також, є певна кількість молодших мереж русел, однак, всі вони локалізовані, знаходяться біля вулканів, та візуально більше схожі власне на наслідки просочування, викликаного нагріванням підземних вод чи льоду.
Тобто, ймовірно, Марс був сухим та холодним, із розрідженою атмосферою, потім, на пару сотень мільйонів років, з якихось причин, наприклад, в наслідок вулканічних виверження, (див. регіон Tharsis), атмосфера стала густішою, і якийсь час Марс був "вологим та теплим". Потім вулканізм затих, легкий Марс втратив набуту атмосферу і знову став холодним та сухим --- як зараз.
До речі, Curiosity знаходиться на поверхні, вік якої приблизно відповідає тому періоду. Напевне, не випадково. ;-)
Також, крута анімація від Mars Express та Емілі:
Поки все, на разі ---
Марсохід метану не виявив, що дає верхню оцінку його кількості 0.18 ±0.67 часток на мільярд (іншими словами, з достовірністю 95% його було менше 1.3 частки на мільярд).
Результат, звичайно, не закриває "метанову" тему, і, тим більше -- тему живих мікробів, але, все ж, накладає серйозне обмеження. Найбільша все-Марсіанська продукція метану, така, щоб Curiosity її не зафіксував, складає 10-20 тон в рік -- метак існує в атмосфері Марса сторіччями, не виводиться миттєво. Для порівняння, земна продукція -- в 50 мільйонів раз більша.
Див. також "Надеждам на марсиан нанесен удар: Curiosity не нашел метан" і "NASA Curiosity Rover Detects No Methane On Mars"
2. Частка води в мінералах, у області, де зараз працює марсохід, складає близько 2%. Водна, звичайно, зв'язана -- гідратована, або щось схоже.
Крім того, опубліковані інші попередні результати по геології Марса. Огляд див. тут: "Science Gains From Diverse Landing Area of Curiosity".
Зараз проходить велика "міжпланетна" конференція, "The 45th annual meeting of the Division for Planetary Sciences of the American Astronomical Society", тому, думаю, найближчі тижні напишу ще щось.
З Марса але не Curiosity
Декілька нотаток, не пов'язаних із марсоходом безпосередньо.Емілі написала (знову ж, традиційно) дуже гарний огляд пари статей: "Updated global map of Martian valley networks and implications for climate and hydrologic processes," by Brian Hynek, Michael Beach, and Monica Hoke; і "Roaming zones of precipitation on ancient Mars as recorded in valley networks," by Hynek and Hoke. Прочитати його можна тут: "Mars' valley networks tell us of a dry, then wet, then dry Mars".
Статті присвячені дослідженню "мереж долин" --- Valley networks, розгалужених каналів, що нагадують річкові системи Землі.
 |
| "Річкові" долини, valley networks. Фото Viking-1 (084A47), охоплено приблизно 250 км, Parana Valles, 13 вересня 1976. (c) NASA / JPL |
Зробимо важливий відступ. Із фото Вікінгів було схоже, що ці русла -- наслідок просочування підземних вод. Більше детальні фото з Mars Odyssey (камера THEMIS) вказують, швидше, на стікання дощових вод. При тому, подальше збільшення роздільної здатності цей результат не змінює.
Так ось, акуратно підраховуючи кратери поверх найбільш розлогих таких мереж, автори прийшли до висновку, що мережі виникли за дуже короткий інтервал часу, між 3.8 і 3.6 млрд років тому. На підставі цього робиться висновок, що в цей час існували, чи то неперервно, чи то --- періодами, відносно м'які умови, які дозволяли випадати дощам.
Також, є певна кількість молодших мереж русел, однак, всі вони локалізовані, знаходяться біля вулканів, та візуально більше схожі власне на наслідки просочування, викликаного нагріванням підземних вод чи льоду.
Тобто, ймовірно, Марс був сухим та холодним, із розрідженою атмосферою, потім, на пару сотень мільйонів років, з якихось причин, наприклад, в наслідок вулканічних виверження, (див. регіон Tharsis), атмосфера стала густішою, і якийсь час Марс був "вологим та теплим". Потім вулканізм затих, легкий Марс втратив набуту атмосферу і знову став холодним та сухим --- як зараз.
До речі, Curiosity знаходиться на поверхні, вік якої приблизно відповідає тому періоду. Напевне, не випадково. ;-)
Також, крута анімація від Mars Express та Емілі:
 |
| Фобос над нічною поверхнею Марса. Анімація шести кадрів Mars Express, віддаль до Фобоса -- 10 258 км. Орбіта номер 6128, 10 жовтня 2008. Super Resolution Channel камери High
Resolution Stereo Camera (SRC). (c) ESA/DLR/FU Berlin (G. Neukum) / Emily Lakdawalla |
Поки все, на разі ---
Дякую за увагу!
Немає коментарів:
Дописати коментар