Висовуємо ніс за межі атмосфери -- перший супутник.

Вперше на орбіті

Копія супутника,
U.S. National Air and Space Museum
(c) NSSDC, NASA

4 жовтня 1957 року розпочалася космічна ера. Розпочалася запуском першого штучного супутника Землі. В продовження "Висовуємо ніс за межі атмосфери - передмова" та з приводу 54-річчя його сходу з орбіти 4 січня 1958 року -- ця нотатка.

Цікавинка. В. Губарев:
  
В 1955 г. президент Академии наук СССР послал советским ученым следующее обращение: «Прокомментируйте, пожалуйста, использование искусственных спутников Земли. Как вы думаете, когда они будут выведены в космическое пространство?». Ответы были разными. Одни вносили различные предложения, а другие писали: «Фантастикой не увлекаюсь». «Предполагаю, что выход в космос произойдет не ранее 2000 г.». «Не представляю, какое практическое значение могут иметь искусственные спутники Земли».  (журнал «Новое время» № 40, 1977; «Правда» , 7 грудня 1977 р.)

Висовуємо ніс за межі атмосфери - передмова

Описуючи нещодавно, як відкривався нам вигляд чергового невідомого світу, Вести, задумався. Зараз все відносно гладко -- ракети надійні, камери хороші, зв'язок швидкий, технології відпрацьовано. Звичайно, конфузи трапляються, от, нещасний Фобос-Грунт скоро назад звалиться, але зазвичай політ успішний, зображення якісні, їх багато та вони доступні, обробляти їх має можливість мало не кожен другий (магічне слово Photoshop) і т.д. На загал -- халява. Однак так було не завжди ;-) Тому вирішив спробувати показати, як все починалося. Як вперше виповзли за межі атмосфери, вперше побачили поверхню іншого світу, вперше виміряли його магнітне поле (точніше його відсутність, як виявилося), тощо. Це лише нариси, есе, на повноту та точність не претендує, але явних дурниць стараюся не писати.

Почнемо з підготовки -- що було було ДО.

Отож, 1957-й рік.